Вісник Національного університету оборони України

МЕТОДИ ПРОТИДІЇ ІНФОРМАЦІЙНИМ БУЛЬБАШКАМ В СОЦІАЛЬНИХ МЕРЕЖАХ: ПРАКТИЧНИЙ АСПЕКТ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ СТІЙКОСТІ

Марина Авраменко , Дмитро Авраменко — ср, 30 кві 2025 00:00:00 +0300

В умовах сучасного інформаційного протистояння особливої актуальності набуває розробка та впровадження практичних методів протидії формуванню інформаційних бульбашок у соціальних мережах. Дослідження фокусується на конкретних інструментах та методиках, які можуть бути застосовані для підвищення інформаційної стійкості суспільства. Центральне місце у роботі займає аналіз ефективності різних підходів до руйнування алгоритмічної ізоляції користувачів та забезпечення різноманітності інформаційного поля. Результати дослідження мають безпосереднє практичне значення для фахівців у сфері інформаційної безпеки, медіа-експертів та розробників політик протидії дезінформації.

РОЗВИТОК ПСИХОЛОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ У ЗБРОЙНИХ СИЛАХ УКРАЇНИ ДО ДІЙ У СТРЕСОГЕННИХ УМОВАХ

Віктор Алещенко — ср, 30 кві 2025 00:00:00 +0300

У статті розглядається проблема психологічної підготовки військовослужбовців як важливого фактора їх професійної готовності до виконання завдань у стресогенних умовах. Аналізуються сутність і зміст, основні компоненти психологічної підготовки до бойових дій: принципи та завдання її проведення, методи, форми. Зазначено важливість психологічної підготовки для забезпечення ефективності колективної діяльності і підтримки особистісного та психічного розвитку військовослужбовців. Розглянуто роль військового психолога в забезпеченні психологічної компетентності військовослужбовців. Сформульовані теоретичні висновки й практичні рекомендації щодо напрямів покращення психологічної підготовки в сучасних умовах.

ДЕСТРУКТИВНИЙ ВПЛИВ ТРАВМАТИЧНИХ ПЕРЕЖИВАНЬ НА ПСИХОЛОГІЧНУ БЕЗПЕКУ ОСОБИСТОСТІ СТУДЕНТА

Олег Бабелюк — ср, 30 кві 2025 00:00:00 +0300

У статті викладено результати дослідження впливу травматичних переживань на психологічну безпеку особистості студентів ЗВО. Під час дослідження виявлено, що студенти, які пережили травматичні події, найчастіше пов'язують їх із досвідом перебування у зоні бойових дій і смертю близької людини. Серед найбільш виражених у студентів критеріїв травматичних переживань виявилися критерій С (уникнення стимулів), D (зростаюче збудження), В (повторюване відтворення травматичної події). Юнки порівняно з юнаками є більш схильними до негативних наслідків стресу. Результати кореляційного аналізу підтвердили гіпотезу про те, що травматичні переживання порушують психологічну безпеку особистості, включно з усіма її структурними компонентами: морально-вольовою врегульованістю (нормативністю), стратегіями упорання зі стресовими ситуаціями, ціннісно-смисловим чинником і посттравматичним зростанням. На психологічну безпеку юнок найсильніше впливає симптом порушення функціонування важливих сфер життя (критерій F), а юнаків - повторювані спогади про травму (критерій В), постійне зростаюче збудження (критерій D) і негайне реагування на травматичну подію (критерій А).

КОМПЛЕКСНИЙ АНАЛІЗ ІНСТРУМЕНТІВ PC-PTSD-5, CAPS-5 ТА PCL-5 ДЛЯ ДІАГНОСТИКИ ПТСР У ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ

Сергій Базарний, Олександр Новіков — ср, 30 кві 2025 00:00:00 +0300

У статті представлено комплексний аналіз сучасних діагностичних інструментів для виявлення посттравматичного стресового розладу (ПТСР) - PC-PTSD-5, CAPS-5 та PCL-5, та особливості їх інтеграції в національну систему охорони здоров'я України. Проаналізовано функціональні характеристики кожного інструменту, включаючи їх валідність, надійність, зручність використання та специфіку застосування в різних клінічних контекстах. Особливу увагу приділено порівняльному аналізу цих інструментів за десятьма ключовими параметрами, що дозволяє налаштувати оптимальний інструмент залежно від мети діагностичного процесу. Дослідження показує, що PC-PTSD-5 найбільш ефективний для швидкого скринінгу, CAPS-5 забезпечує глибоку клінічну діагностику, а PCL-5 оптимальний для самооцінки та моніторингу терапевтичного прогресу. Розглянуто питання адаптації цих інструментів для різних груп ризику, зокрема військовослужбовців, та можливості їх інтеграції в цифрові платформи. На основі аналізу наукової літератури та емпіричних досліджень підтверджено високу валідність та надійність представлених інструментів, а також, PC-PTSD-5 демонструє показник та кореляцію з PCL-5, що доводить його ефективність у первинній діагностиці. Практична значущість дослідження виражена у розробці рекомендацій щодо стандартизації підходів до діагностики ПТСР в Україні та створення основ для вдосконалення методів діагностики й лікування в сучасних умовах. Результати дослідження можуть бути використані для покращення якості медичної допомоги та розробки персоналізованих програм реабілітації військовослужбовців Збройних Сил України.

ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ПОЗИТИВНОЇ САМООЦІНКИ У ДІТЕЙ ІЗ ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ

Євген Балабушка, Михайло Смовж, Марина Марущенко, Юрій Латутін — ср, 30 кві 2025 00:00:00 +0300

У статті подано результати теоретичного аналізу досліджень, зосереджених на вивченні проблематики формування адекватної самооцінки та позитивного самоставлення у дітей з особливими потребами. Наведено основні індивідуально-типологічні особливості, що нерідко негативно позначаються на процесі адаптації: низька самооцінка та рівень домагань, емоційний дискомфорт у вигляді вираженої тривожності та інші характеристики, а також наведено результати експериментального дослідження показників когнітивного, емоційного та поведінкового компонентів позитивної Я-концепції у двох груп дітей - здорових і з особливими потребами. Виявлено, що діти з особливими потребами відрізняються від здорових низькою самооцінкою реального Я і низькими показниками смисложиттєвих орієнтацій. Вони не впевнені у собі і не схильні виявляти соціальну ініціативу та сміливість у соціальних контактах. Водночас вони не відрізняються від здорових дітей у показниках рівня домагань (ідеального Я), самоповаги та аутосимпатії. Розглядаються комплексні заходи, що реалізуються на практиці та показують власну ефективність, які покликані забезпечити позитивну динаміку змін у частині оцінювання дітьми себе та власних можливостей. Відзначається суперечливий характер самооцінки дітей з особливими потребами.

ПРО ЩО СВІДЧАТЬ ЦІННОСТІ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ

Людмила Будагьянц — ср, 30 кві 2025 00:00:00 +0300

У статті проведено аналіз еволюція цінностей Збройних Сил України в контексті демократичного переходу, постання української політичної нації та ствердження суб’єктності української держави, а також значення поділюваних військовиками цінностей для успішності і стійкості демократії під час миру та війни. Тип і характер цінності збройних сил розглядаються як маркери стану демократії, а спільність цінностей суспільства, держави та армії – як свідчення життєздатності демократичної країни.

ПСИХОЛОГІЧНА ГОТОВНІСТЬ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ІНТЕРНАЦІОНАЛЬНОГО ЛЕГІОНУ ДО ДІЯЛЬНОСТІ В БОЙОВИХ УМОВАХ

Ярослава Василькевич, Максим Ломак — ср, 30 кві 2025 00:00:00 +0300

У статті проаналізовано проблему розвитку адаптивних здібностей людини до екстремальних умов життєдіяльності. Подано результати емпіричного дослідження психологічної готовності військовослужбовців-легіонерів до діяльності в бойових умовах. Визначено рівень стресостійкості та адаптивності, ефективність саморегуляції та рівень непродуктивної нервово-психічної напруженості, що є ресурсом фізичного та психічного здоров’я особистості.

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ВИЗНАЧЕННЯ ВПЛИВУ СТРЕСОСТІЙКОСТІ НА ЕФЕКТИВНІСТЬ КОЛЕКТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СПІВРОБІТНИКІВ ДСНС УКРАЇНИ

Григорій Горбачук — ср, 30 кві 2025 00:00:00 +0300

Співвідносячи показники колективної діяльності співробітників службових колективів із рівнями їхньої стресостійкості, можна зробити висновки про те, що вони перебувають у взаємозв'язку з основними компонентами стресостійкості. Співробітники службового колективу показують найвищий рівень ефективності колективної діяльності під час реалізації професійних завдань за такими рівнями стресостійкості, як середній і вище за середній. Співробітники із зазначеними рівнями стресостійкості демонструють вищу задоволеність спільною діяльністю та її результатом, ніж їхні коллеги, що мають низький рівень стресостійкості. Отже, рівні стресостійкості середній і нижче за середній відповідають ідентичним рівням ефективності колективної діяльності. Цей факт свідчить про можливість підвищення ефективності колективної діяльності за допомогою розвитку у співробітників стресостійкості.

ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ОСОБИСТІСНИХ ПРОЯВІВ І ПСИХОЛОГІЧНОЇ САМОРЕГУЛЯЦІЇ СТУДЕНТІВ OFFLINE ТА ONLINE

Наталія Гоцуляк — ср, 30 кві 2025 00:00:00 +0300

Відмінності у проявах психологічної саморегуляції офлайн та онлайн не пов'язані із суб'єктивним благополуччям. Можна припускати, що оцінка студентами власних можливостей психологічної самореґуляції онлайн, порівняно з офлайном, описує радше їхнє ставлення до своєї діяльності в Інтернеті та образ Я в Інтернеті, ніж ставлення до сучасних технологій і володіння ними.

ОСОБЛИВОСТІ ВІДНОСИН УСЕРЕДИНІ СІМ'Ї З ДИТИНОЮ ІЗ РОЗЛАДОМ АУТИЧНОГО СПЕКТРА ТА ІЗ СОЦІАЛЬНИМ ОТОЧЕННЯМ

Олександр Кобець, Тетяна Піуткіна — ср, 30 кві 2025 00:00:00 +0300

У статті висвітлюється проблема психоемоційного стану батьків дітей з розладами аутичного спектра та необхідності надання їм кваліфікованої та своєчасної допомоги. Розглядається взаємозв’язок між виникненням пролонгованого стресу у батьків з хворобою дитини. Як з`ясувалось, аутизм дитини впливає на багато сфер життя її сім'ї та стосунки сім'ї з її широким соціальним оточенням. Зроблено висновок про те, що труднощі взаємодії із суспільством наростають у міру розширення кола суспільних стосунків і зумовлені низьким рівнем поінформованості про аутизм і про пов'язані з ним питання. Як основний шлях подолання виявлених труднощів розглядається надання кваліфікованої психологічної допомоги батькам і членам сім'ї дитини з РАС, а також просвітницька робота у суспільстві.

STUDY OF PERSONAL TENSION AMONG EMPLOYEES OF THE EDUCATION SECTOR

Світлана Костю, Світлана Алмаші — ср, 30 кві 2025 00:00:00 +0300

Вступ. Особистісна напруженість працівників сфери освіти в умовах війни є особливо актуальною темою дослідження через низку специфічних викликів, з якими вони стикаються. Війна значно підвищує рівень стресу, оскільки освітяни переживають за своє життя та безпеку своїх близьких. Постійні повітряні тривоги, небезпека обстрілів та інші фактори війни створюють сильний психологічний тиск, що може призвести до розвитку посттравматичного стресового розладу (ПТСР) та інших психологічних проблем. Війна змушує освітні установи адаптуватися до нових умов. Це включає перехід на дистанційне навчання, роботу у тимчасових притулках або школах, що були переведені в інші регіони. Освітяни повинні швидко адаптувати свої методи та матеріали до нових обставин, що додає додаткової напруженості. Вчителі часто виступають в ролі психологічної підтримки для своїх учнів, які також переживають наслідки війни. Це накладає додатковий емоційний тягар на освітян, які повинні не лише виконувати свої професійні обов'язки, але й підтримувати своїх підопічних у складних психологічних умовах.

Теоретичне підґрунтя. Аналіз літератури показує, що існує чимало робіт як зарубіжних, так і вітчизняних вчених, присвячених проблемі особистісної напруженості. Ці дослідження охоплюють різні аспекти цієї теми. Зокрема, праці Л.Аболіна, Н.Наєнко, Т.Немчина аналізують особливості напружених і складних професійних ситуацій. Роботи Д.Барлоу, А.Бека, Д.Вестбрука, А.Карачевського зосереджуються на змісті дезадаптивних станів і механізмах їхньої регуляції. Дослідження Д.Бека, Д.Кларка, Р.Ліхі, В.Паробія, О.Романчука та О.Сергієнка розглядають особливості негативних психічних станів і методи їх подолання.

Динамічні зміни, що відбуваються в українському суспільстві, значною мірою впливають на освітню сферу. Це призводить до появи численних стресових факторів у діяльності працівників освіти, які разом з їхніми особистісними характеристиками сприяють виникненню професійного стресу. Такий стрес негативно впливає на ефективність професійної діяльності та загальне самопочуття, що викликає напруженість. Враховуючи ці обставини, дослідження психологічних чинників особистісної напруженості серед працівників закладів освіти потребує додаткового вивчення.

Методи дослідження. Зокрема, в ході дослідження нами використані дві групи методик. Першу групу методик, які спрямовані на вивчення основних проявів особистісної напруженості серед педагогічних працівників складають: методика виявлення рівня тривожності Тейлора в адаптації Т. А. Немчинова, методика «Шкала психологічного стресу PSM-25» (адаптація Н. Є. Водоп’янової), методика «Діагностика ригідності» (Г. Айзенк) та «Експрес-діагностика рівня психоемоційної напруги» (О. Копіна, К. Суслова, Є. Заїкін). До другої групи методик, які спрямовані на виявлення взаємозв’язків між рівнем розвитку особистісної напруженості працівників сфери освіти та чинниками мезорівня, нами віднесено такі методики: анкета-«паспортичка», опитувальник «Як розвивається Ваша організація?» В. Зігерта, Л. Ланга (модифікація Л. Карамушки), методика «Діагностика психологічного клімату в колективі» (В. Шпалінський і Е. Шелест; методика «Визначення індексу групової згуртованості» (Сішор). До чинників мезорівня нами віднесено три підгрупи: організаційно-функціональні, психологічні та організаційно-педагогічні.

Обробка результатів дослідження проведена за допомогою математико-статистичних методів (використаний кореляційний аналіз за критерієм Спірмена). Узагальнення результатів здійснено з використанням інтерпретаційних методів (класифікація й узагальнення емпіричних даних).

Результати дослідження. На основі проведеного емпіричного дослідження чинників особистісної напруженості працівників сфери освіти, встановлено, що в середньому більша частина досліджуваних працівників сфери освіти мають високі показники вираженості основних проявів особистісної напруженості (тривожності, ригідності, психологічного стресу та показників психоемоційної напруги), що негативно позначається на їх психологічному благополуччю. Врахування впливу організаційно-педагогічних чинників працівників закладів освіти може сприяти зниженню тривожності, ригідності проявам стресу та регулюванню психоемоційної напруги педагогів. Особливої уваги з боку керівництва освітнього закладу та психологів у плані профілактики особистісної напруженості потребують «рядові» працівники, з меншим стажем трудової діяльності, меншим стажем на посаді та з нижчим рівнем кваліфікації.

Загалом, результати констатувального етапу дослідження виявили вираженість особистісної напруженості у значної кількості досліджуваних педагогічних працівників. Більшість досліджуваних нами чинників з групи організаційно-функціональних мають дуже обмежений статистично значущий зв’язок, як позитивний, так і негативний, з усіма проявами особистісної напруженості, окрім тривожності та ригідності і тому не є важливими корелятами особистісної напруженості. Тоді як група психологічних чинників, яка включає такі характеристики, як: рівень організаційного розвитку, психологічний клімат у колективі та згуртованість колективу та група організаційно-педагогічних чинників, за результатами нашого дослідження, є важливими корелятами особистісної напруженості педагогічних працівників. Це підкреслює необхідність розробки та впровадження програми корекції, спрямованої на зниження рівня напруженості та покращення психологічного клімату в освітньому середовищі, що є перспективою подальшого дослідження.

Висновки. Особистісна напруженість – це психоемоційний стан, який виникає у відповідь на різноманітні внутрішні та зовнішні фактори, що викликають стрес. Це стан характеризується почуттям тривоги, нервозності, роздратування, відчуттям невизначеності та іноді безпорадності. В контексті професійної діяльності, особистісна напруженість може впливати на ефективність виконання обов'язків, мотивацію та загальне психічне здоров'я працівника.

Професійні вияви особистісної напруженості характеризуються зниженням продуктивності, проявами прокрастинації, вигоранням, розладами емоційної сфери. Особистісна напруженість – це складний багатофакторний стан, що виявляється на різних рівнях функціонування особистості: емоційному, когнітивному, фізичному, поведінковому та професійному.

Освітяни, подібно до працівників у багатьох інших сферах, можуть зазнавати впливу різноманітних чинників особистісної напруженості. Багато науковців об’єднують чинники в групи: організаційно-професійні та соціально-демографічні; чинники мезорівня, чинники мікрорівня тощо.

ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ РЕАЛІЗАЦІЇ СИСТЕМИ ВИВЧЕННЯ ТА ВПРОВАДЖЕННЯ ДОСВІДУ У ЗБРОЙНИХ СИЛАХ УКРАЇНИ

Людмила Кримець, Артем Погорельчук , Богдан Юнгер — ср, 30 кві 2025 00:00:00 +0300

В статті розглянуто теоретичні та практичні аспекти реалізації системи вивчення та впровадження досвіду у Збройних Силах України, що зазнали суттєвого розвитку у 2024-2025 роках. Головною метою вивчення та впровадження досвіду у ЗС України є підвищення ефективності діяльності, спрямованої на організацію виконання, в межах визначених законодавством повноважень, заходів із підготовки, всебічного забезпечення, розвитку, застосування та управління військами (силами) ЗС України, інших складових сил оборони для оборони держави, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності.

Авторами наведена низка практичних кроків щодо оптимізації роботи системи вивчення та впровадження досвіду у підрозділах різних видів (родів) військ ЗС України та окреслено проблемні питання з огляду на позитивний досвід підрозділів спеціальних дій Сил спеціальних операцій ЗС України з врахуванням специфіки діяльності за напрямком відповідальності, в тому числі психологічні аспекти готовності особового складу до впровадження процедур вивчення та впровадження досвіду.

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ТРАВМАТИЧНОГО СТРЕСУ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ

Наталія Кучеренко, Ігор Приходько — ср, 30 кві 2025 00:00:00 +0300

У статті розкриваються теоретичні основи травматичного стресу, що виникає у військовослужбовців під час виконання бойових завдань. Розглянуто основні сучасні концепції резильєнтності (англ. resilience, стійкість, пружність, еластичність, гнучкість) військовослужбовця, яку можна представити як процес позитивної адаптації після травматичної події, яка загрожує здоров’ю чи життю людини.

РЕСУРСИ ПСИХОЛОГІЧНОЇ АДАПТАЦІЇ СТУДЕНТІВ ДО УМОВ ВІЙНИ

Максим Кушнерик , Тетяна Перепелюк — ср, 30 кві 2025 00:00:00 +0300

Стаття присвячена ресурсам психологічної адаптації студентів до умов війни. Визначено, що психологічний стан і психічне здоров'я під час війни надзвичайно важливі. Війна призводить до постійної напруги, емоційних змін, масових людських страждань, зниження рівня психологічного благополуччя. Метою цієї статті є вивчення особливостей ресурсів психологічної адаптації студентів до умов війни. Встановлено, що ресурси адаптації значною мірою пов’язані із особистісною та соціальною ідентичностями людини, особливо це проявляється в умовах війни, або у контексті популярного нині поняття «воєнної повсякденності». Доведено, що важливою метою дослідження є вивчення факторів (тобто соціальної підтримки, задоволення потреб; стратегії подолання та адаптації), які передбачають внутрішньо індивідуальні зміни в соціальних ідентичності, які відбуваються з часом. Інша ціль, яку варто досягти, полягає у визначенні наслідків таких змін. Ми припустили, що посилене почуття ідентифікації з новою соціальною групою (наприклад, студентською для першокурсників чи мілітарною для волонтерів чи цивільних, так чи інакше залучених до подій воєнної повсякденності) повинно передбачати підвищення психологічного благополуччя. Встановлено, що найбільше у досліджуваних студентів виражені адаптивні копінг-стратегії, зокрема поведінкові, емоційні і когнітивні. Найменше досліджуваним властиві емоційні та поведінкові неадаптивні копінги, натомість когнітивні неадаптативні копінги виражені достатньо сильно за рахунок досліджуваних студентів 3-4 курсів. Базуючись на принципах розвитку, доведено, що з часом особистість має тенденцію ставати все більш складною, оскільки різні соціальні ідентичності інтегруються в Я-концепцію. Коли ідентичності інтегровані в Я-концепцію, вони можуть співіснувати всередині Я, не стикаючись і не конфліктуючи одна з одною. Відповідно, інтеграція ідентичності повинна передбачати стан покращеної психологічної адаптації та психологічного благополуччя.

ПРОФІЛАКТИКА АДИКТИВНОЇ ПОВЕДІНКИ ЯК ЧИННИК ЗНИЖЕННЯ РИЗИКІВ ДЕПРОФЕСІОНАЛІЗАЦІЇ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ: ЗАГАЛЬНІ ПІДХОДИ

Володимир Мороз — ср, 30 кві 2025 00:00:00 +0300

У статті актуалізується проблема дослідження адиктивної поведінки, депрофесіоналізації фахівців, профілактики залежної поведінки військовослужбовців як чинників їх депрофесіоналізації. Розглядаються основні стратегії (моделі) побудови профілактики, підходи до вибору профілактичних технологій. Визначаються координаційні принципи профілактичної роботи. Обгрунтовуються загальні підходи щодо видів профілактики залежностей у військовослужбовців (первинна, вторинна, третинна), їх сутність та особливості застосування.

СТИЛЬ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЯК ЧИННИК УСПІШНОСТІ АДАПТАЦІЇ СТУДЕНТІВ ДО НАВЧАННЯ У ЗВО

Людмила Мороз — ср, 30 кві 2025 00:00:00 +0300

Когнітивний стиль діяльності є стійкою особистісною характеристикою, що дозволяє прогнозувати успішність професійного навчання студентів і подальшої їхньої діяльності як фахівця. Структура стилів інтелектуальної діяльності студентів під час навчання у ЗВО є характеристикою динамічною (за рахунок перетворення до закінчення навчання у ЗВО «дискорданного» стилю інтелектуальної діяльності (тип F) на оптимальніші стилі), багато у чому обумовлюваною формуванням у перебігу навчально-виховного процесу у ЗВО професійно важливих якостей, необхідних майбутньому фахівцеві. Однак, у досліджуваних п'яти когнітивних стилях інтелектуальної діяльності (умовні типи А, В, С, D і Е) простежується тенденція до їхньої стійкості в процесі навчання.

ОБҐРУНТУВАННЯ РІВНЕВОЇ СТРУКТУРИ ПОСТДОСВІДНОГО ЗРОСТАННЯ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ – УЧАСНИКІВ БОЙОВИХ ДІЙ

В’ячеслав Олійник — ср, 30 кві 2025 00:00:00 +0300

У статті досліджуються рівні прояву та групові ознаки постдосвідного зростання військовослужбовців – учасників бойових дій, як результату позитивних психологічних змін особистості внаслідок переживання травматичних і стресових подій.

У ході емпіричного дослідження запропоновано чотирирівневу градацію прояву потсдосвідного зростання з визначенням відповідних їм групових ознак.

АНАЛІЗ НАУКОВИХ ПІДХОДІВ ДО ВИЗНАЧЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНОГО ЗМІСТУ ФЕНОМЕНА ПСИХОЛОГІЧНОЇ СТІЙКОСТІ

Станіслав Павлушенко — ср, 30 кві 2025 00:00:00 +0300

У статті проаналізовано основні наукові підходи вітчизняних та зарубіжних учених до визначення психологічного змісту і структури феномена психологічної стійкості, виокремлено основні чинники, що сприяють психологічній стійкості військовослужбовців, зроблено порівняння психологічної стійкості з тотожними психологічними феноменами, досліджено досвід формування психологічної стійкості у країнах-партнерах.

МОРАЛЬНА СТІЙКІСТЬ ВОЇНА ЯК ЧИННИК УБЕЗПЕЧЕННЯ ЙОГО ВІД МОРАЛЬНОЇ ТРАВМАТИЗАЦІЇ ПІД ЧАС ВИНИКНЕННЯ МОРАЛЬНОЇ ДИЛЕМИ В ХОДІ БОЙОВИХ ДІЙ

Олександра Педченко, Олександр Саєнко, Євгеній Манзя — ср, 30 кві 2025 00:00:00 +0300

У статті розглядається проблема моральної стійкості воїна як складової психологічної стійкості. Обґрунтовано важливість розвитку моральних якостей військовиків як підґрунтя формування моральної стійкості. Акцентовано увагу на важливості навчання військових лідерів для опанування алгоритмом процесу ухвалення рішень в ситуації моральної дилеми для убезпечення від моральної травматизації та забезпечення високої бойової активності особового складу.

РОЛЬ КОМАНДИРІВ У ФОРМУВАННІ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ГОТОВНОСТІ ПІДЛЕГЛИХ ДО ВИКОНАННЯ БОЙОВИХ ЗАВДАНЬ

Олександр Тіторенко, Юрій Філіпчук, Василь Стасюк — ср, 30 кві 2025 00:00:00 +0300

У статті висвітлено актуальність формування психологічної готовності військовослужбовців Збройних Сил України до виконання бойових завдань у сучасних умовах війни. Розглянуто вплив бойового стресу на психіку військовослужбовців, визначено значення моральної, фізичної та професійної підготовки в забезпеченні психологічної готовності. Окреслено роль командирів у формуванні бойової готовності підлеглих шляхом організації навчально-тренувальних заходів, підтримки мотивації, згуртованості підрозділу та особистого прикладу.

Зазначено, що психологічна готовність включає такі компоненти, як моральна стійкість, емоційна врівноваженість, стресостійкість і самоконтроль. У статті акцентовано увагу на необхідності впровадження цілеспрямованої психологічної підготовки, яка наближає умови навчання до реальних бойових ситуацій. Також підкреслено важливість лідерських якостей командирів для ефективної взаємодії з особовим складом, забезпечення довіри, мотивації та підтримання високого морального духу.

Стаття має на меті запропонувати практичні рекомендації для командирів щодо посилення психологічної готовності особового складу, що сприяє підвищенню боєздатності військових підрозділів.