PROBLEMS OF SELF-AWARENESS AMONG YOUNG PEOPLE WITH ADDICTIVE BEHAVIOR (ON THE EXAMPLE OF TOBACCO SMOKING)

Анотація

Вступ. Експерти ВООЗ вважають тютюнопаління «педіатричним» захворюванням, і, якщо лікарі багато уваги приділяють профілактиці вірусних інфекційних захворювань, то про смертельний ризик цієї епідемії мало хто говорить. Епідемія поширюється шляхом реклами і пропаганди, на які тютюнові компанії витрачають величезні кошти. Тому важливим аспектом нашого дослідження стало вивчення  психологічних характеристик, особливо самосвідомості юнацтва з адиктивною поведінкою, яка проявляється саме в тютюнопалінні.

Теоретичне підгрунтя. Адиктивна поведінка юнаків розглядається як одна з форм девіантної поведінки, що виражається в прагненні до відходу від реальності шляхом зміни свого психічного стану за допомогою прийому психоактивних речовин. Самосвідомість юнацтва з адиктивною поведінкою має свої особливості і саме на виявлення цих особливостей спрямоване наше дослідження.

Відсутність спеціальних знань і навичок здорового способу життя, а також своєчасних соціально адаптивних стратегій поведінки в дорослої частини населення - батьків, педагогів, - не дозволяє їм надавати результативну виховну дію, психологічну та соціальну підтримку. Стрімке зростання кількості учнівської молоді з адиктивних поведінкою і висока соціальна значущість проблеми характеризує вивчення даного питання як одного з центральних у сучасній психолого-педагогічній літературі, що й зумовило вибір теми дипломного дослідження

Методи дослідження. У дослідженні, метою якого було дослідити особливості психологічних характеристик юнаків з адиктивною поведінкою (на прикладі тютюнопаління), протестовано учнів 11 класів Ужгородського ліцею у кількості 60 осіб. Процедура дослідження була спрямована на емпіричне вивчення саме психологічних характеристик структурних компонентів самосвідомості юнаків. Вибірку склали дві групи досліджуваних: 1 група – учні 11-х класів, які не палять, 2 група – учні, які палять більше одного року.

 У ході дослідження був використаний наступний психометричний інструментарій: 1.                  Методика дослідження самооцінки особистості та визначення індексу задоволення собою (спрощена версія Q – сортування В. Стефенсона).\ 2.                  Авторський тест-опитувальник (Самовідношення). 3.                  Методика оцінки рівня ситуативної та особистісної тривожності (Ч.Д. Спілберга).

Результати дослідження. Отже, з отриманих нами результатів дослідження можна констатувати наступне: показники особистісної тривожності учнів обох груп досліджуваних набагато вищі від показників ситуативної тривожності. Зокрема, в учнів, які палять, спостерігаємо підвищені показники високого рівня (65%). Показники ситуативної тривожності теж достатньо високі, зокрема, високий рівень тривожності учнів, які палять - 60%. Це є негативне явище, яке може позначитися на майбутній професійній діяльності юнаків та у встановленні взаємовідносин з оточуючими.

Аналізуючи результати емпіричного дослідження психологічних характеристик юнаків з адиктивною поведінкою (на прикладі тютюнопаління) слід зазначити, що загальний відсоток відхилень від норми (реалістичного рівня самооцінки) в групі досліджуваних, які палять переважає. Для даної групи досліджуваних, на відміну від однолітків характерним є заниження самооцінки, що говорить або ж про справжню або про «захисну» невпевненість у собі, яка допомагає відхилитися від відповідальності, та виправдовує небажання докладати зусиль.

Висновки. Юнаки, які палять схильні визнавати деякі свої якості, їх унікальність, в той же час відбувається недооцінка інших якостей, що негативно впливає на здатність сприймати раціональну критику у свою адресу. У досліджуваних спостерігаємо підвищені показники високого рівня особистісної та ситуативної тривожності. Такі показники погано впливають на життєдіяльність старшокласників, на їх здатність встановлювати стосунки, самостійно приймати рішення, а також впливає на вибір будь-якої ситуації, що супроводжується внутрішньоособистісними конфліктами та призводить до конфліктів з оточуючими.

Отже, за допомогою проведення заходів діагностики та профілактики адиктивної поведінки у навчальному закладі, необхідно формувати тенденцію до зменшення кількості учнів, які палять. Необхідно створити спеціальні умови для усунення факторів адиктивної поведінки; роз’яснити сутність і зміст впливу на організм людини тютюну; сформувати  навички відмови від пропозицій тютюнопаління.

Перспективами подальших досліджень є розробка програми соціально-педагогічної профілактики адиктивної поведінки юнацтва.