ЛІДЕРСТВО ЯК ПЕРЕДУМОВА ЕФЕКТИВНОГО НАВЧАННЯ У СИСТЕМІ ВИЩОЇ ВІЙСЬКОВОЇ ОСВІТИ

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.33099/2617-6858-2024-77-1-165-172

Ключові слова:

лідерство; асоціативний експеримент; військова освіта; стиль управління.

Анотація

Мета цього емпіричного дослідження – на основі уявлень курсантів щодо стилів управління особовим складом в умовах навчання у вищих військових навчальних закладах розглянути проблеми військового управління та переваги відмови від авторитарного стилю керівництва на користь лідерства.

Матеріали і методи. Це дослідження проведено в руслі психолінгвістики з використанням асоціативного експерименту. Як метод дослідження було використано рефлексивний тематичний аналіз, який проводився з використанням індуктивного кодування.

Результати і дискусії.

Авторитарний стиль управління, який використовують командири молодшої ланки і який є вельми ефективним під час проведення бойових дій, оскільки він орієнтований на максимальну ефективність і дисципліну в колективі, що забезпечує своєчасне і точне виконання поставлених завдань, може виявитися неефективним у навчальному середовищі. Серйозними проблемами авторитарного керівництва у військовому навчальному середовищі є 1) розрив зв’язку між курсантами та процесом ухвалення рішень, який здійснює їхній молодший командир (старший солдат, сержант); 2) відхилення творчого потенціалу підлеглих і заперечення інновацій. Унаслідок цього курсанти можуть почуватися недооціненими і демотивованими. Зрештою, це може негативно вплинути на їхню успішність у навчанні та психологічне благополуччя.

Стилями управління, що мотивують курсантів на успіх у навчанні, є трансформаційне лідерство та лідерство служіння. У разі орієнтації на трансформаційне лідерство, курсанти бачать у командирі людину, яка здатна вселити упевненість і надихнути на позитивні зміни тих, хто слідує за ним. Курсанти очікують від командира наставництва і навчання, підтримки і заохочення, допомоги в подоланні можливих перешкод і розвитку особистих якостей та професійних навичок. На думку курсантів, командир повинен прагнути сформувати культуру співпраці та постійного вдосконалення, коли кожен курсант отримує можливість мислити нестандартно, пропонувати нові рішення складних завдань, тим самим реалізовуючи свій справжній потенціал.

У разі орієнтації на лідерство служіння, курсанти на перше місце ставлять зусилля командира по створенню такого середовища, в якому вони можуть розвиватися не лише як елементи військової машини, а як гармонійні особистості. Курсанти вважають, що зусилля командира мають бути спрямовані на створення середовища, що ґрунтується на довірі та товаристві, в якому співпраця та відкрите спілкування між членами команди є нормою, а також на надання можливостей для особистого та професійного розвитку підлеглих.

Висновки.

Для створення такого освітнього середовища, яке б сприяло не лише підвищенню ефективності освіти, а й психологічному благополуччю курсантів, рекомендується розробити курси наставництва та коучингу для командирів молодшої ланки, під час проходження яких вони отримають додаткові навички й компетенції в царині керівництва та навичок спілкування. Також рекомендується проводити тренінг самоаналізу для командирів молодшої ланки, що є вкрай важливим для усвідомлення ними власної поведінки, реакцій та когнітивних процесів.

Ключові слова: лідерство; асоціативний експеримент; військова освіта; стиль управління.

Завантаження

Дані завантаження ще не доступні.

Біографії авторів

Т Храбан, Військовий інститут телекомунікацій і інформатизації

кандидатка філологічних наук, доцентка, завідувачка кафедри іноземних мов

М. Храбан, Військовий інститут телекомунікації та інформатизації імені Героїв Крут

науковий співробітник наукового центру зв’язку та інформатизації

Посилання

ADP 6-22, Army Leadership and the Profession. Army Doctrine Publication. No. 6-22. Headquarters Department of the Army Washington, DC (2019). URL: https://armypubs.army.mil/epubs/DR_pubs/DR_a/ARN20039-ADP_6-22-001-WEB-0.pdf

Ahuja, A. S., & Kumar, U. (2020). Shaping military leaders: Role of character strengths and virtues. In U. Kumar (Ed.), Routledge international handbook of military psychology and mental health (pp. 119-131). Routledge.

Bester, P. C., & O'Neil, J. W. (2022). The modern military leader as sensemaker on the battlefield. Scientia Militaria, 50(2), 37-64. https://doi.org/10.5787/50-2-1371

Boettcher, F. (2022). Exploratory Study upon Military Leadership in the 21st Century. What Are Skills and Knowledge Required for Leadership Success? Polish Political Science Yearbook, 51(3), 39-55. https://doi.org/10.15804/ppsy202227

Bucher, E., Gottschalck, N., Waldkirch, M., & Annen, H. (2023). (Un-)Willing and Able? Trajectories of Reluctant Leadership in the Swiss Armed Forces. Academy of Management Proceedings, 1. https://doi.org/10.5465/AMPROC.2023.14605abstract

Bunin, J. L., Chung, K. K., & Mount, C. A. (2021). Ten Leadership Principles from the Military Applied to Critical Care. ATS scholar, 2(3), 317-326. https://doi.org/10.34197/ats-scholar.2020-0170PS

Díez, F, Martínez-Morán, P. C. & Aurrekoetxea-Casaus, M. (2023) The learning process to become a military leader: born, background and lifelong learning. Frontiers in Education, 8, 1140905. https://doi.org/10.3389/feduc.2023.1140905

Hannah, S. T., & Sowden, W. J. (2013). Leadership in the profession of arms. In M. G. Rumsey (Ed.), The Oxford handbook of leadership (pp. 291-310). New York: Oxford University Press.

Hol Fosse, T., Skogstad, A., Einarsen, S. V. & Martinussen, M. (2019) Active and passive forms of destructive leadership in a military context: a systematic review and meta-analysis. European Journal of Work and Organizational Psychology, 28(5), 708-722. https://doi.org/10.1080/1359432X.2019.1634550

Johnsen, B. H., Eid, J., Pallesen, S., Bartone, P. T., & Nissestad, O. A. (2009). Predicting Transformational Leadership in Naval Cadets: Effects of Personality Hardiness and Training. Journal of Applied Social Psychology, 39, 2213-2235. https://doi.org/10.1111/j.1559-1816.2009.00522.x

Kirchner, M. & Akdere, M. (2017). Military leadership development strategies: Implications for training in non-military organizations. Industrial and Commercial Training, 49. https://doi.org/10.1108/ICT-06-2017-0047

Luedi, M. M. (2022). Leadership in 2022: A perspective. Best practice & research. Clinical anaesthesiology, 36(2), 229-235. https://doi.org/10.1016/j.bpa.2022.04.002

Martinsen, O. & Fosse, T. & Johansen, R. & Venemyr, G. (2020). A New Perspective on Military Leadership. Academy of Management Proceedings, 17616. https://doi.org/10.5465/AMBPP.2020.17616abstract

Meerits, A., & Kivipõld, K. (2020). Leadership competencies of first-level military leaders. Leadership & Organization Development Journal, 41(8), 953-970. https://doi.org/10.1108/LODJ-09-2019-0392

Pester, P., & O'Neil, J. (2022). The modern military leader as sensemaker on the battlefield. Scientia Militaria: South African Journal of Military Studies, 50(2), 37-64. https://dx.doi.org/10.5787/50-2-1371

Ramesh, N. (2021). Digital Transformation: How to Beat the 90% Failure Rate? IEEE Engineering Management Review, 49, 22-25. https://doi.org/10.1109/EMR.2021.3070139

Siew, D. H. K., & Koh, J. H. L. (2023). Being and becoming beginning military leaders: Implications for leadership learning. Military psychology: the official journal of the Division of Military Psychology, American Psychological Association, 35(2), 142-156. https://doi.org/10.1080/08995605.2022.2088986

Šimanauskienė, V, Giedraitytė, V, Navickienė, O. (2021). The Role of Military Leadership in Shaping Innovative Personnel Behaviour: The Case of the Lithuanian Armed Forces. Sustainability, 13(16), 9283. https://doi.org/10.3390/su13169283

Squires, E. C., & Peach, J. M. (2020). Effective military leadership: Balancing competing demands. Canadian Journal of Behavioural Science / Revue canadienne des sciences du comportement, 52(4), 314-323. https://doi.org/10.1037/cbs0000179

Stănciulescu, R. & Beldiman, E. (2019). The Issue of Leadership Styles in the Military Organization. Land Forces Academy Review, 24, 54-60. https://doi.org/10.2478/raft-2019-0006. DOI:10.2478/raft-2019-0006

##submission.downloads##

Опубліковано

2024-02-01

Як цитувати

Храбан, Т., & Храбан, М. (2024). ЛІДЕРСТВО ЯК ПЕРЕДУМОВА ЕФЕКТИВНОГО НАВЧАННЯ У СИСТЕМІ ВИЩОЇ ВІЙСЬКОВОЇ ОСВІТИ. Вісник Національного університету оборони України, 77(1), 165–172. https://doi.org/10.33099/2617-6858-2024-77-1-165-172

Номер

Розділ

ПИТАННЯ ПСИХОЛОГІЇ