FAMILY UPBRINGING AS A FACTOR IN THE FORMATION OF CHILDREN'S EMOTIONAL MATURITY

Анотація

У статті представлено результати теоретичного аналізу проблематики, що стосуються психологічних особливостей впливу сімейного виховання на формування емоційної зрілості дітей.  Викладено уявлення зарубіжних та вітчизняних учених дотичні до даного явища. Охарактеризовано особливості стилів сімейного виховання та визначено залежність їх впливу на формування емоційної зрілості у дітей.

Головною метою статті є теоретичне обґрунтування особливостей впливу сімейного виховання на формування емоційної зрілості дітей.

Аналіз наукових джерел. Наукові напрями проблеми виховання дитини в сім'ї відображені в працях класиків педагогіки та психології, зокрема Л. Виготського, Я. Коменського, Г. Костюка, А. Макаренка, І. Песталоцці, В. Сухомлинського, К. Ушинського. Проблеми оптимізації й гуманізації взаємовідносин між батьками, батьками і дитиною розглянуто в дослідженнях Н. Ватутіної, А. Дьяконової, Б. Кобзаря, В. Кравця, О. Савченко, В. Сенько, Н. Шевченко та інших.

Виклад основного матеріалу. Родина, виступаючи первинним інститутом соціалізації, через настанови, особливості виховання та типи відносин регулює особистісний розвиток. Визначено, що особистісна зрілість є передумовою становлення психологічної ресурсності людини. Доведено, що одним з вимірів зрілості особистості є емоційна зрілість, під якою розуміється сукупність таких характеристик: здатність правильно розуміти власні емоції, а також емоції інших людей; здатність використовувати свої емоції для вирішення певних завдань; здатність контролювати свої емоції та впливати на емоції інших людей. Охарактеризовано стилі виховання у сім’ї та їх вплив на формування емоційної зрілості особистостей. Поведінка зрілих осіб є функціональною, автономною та мотивованою усвідомленими процесами. Незрілість є придушення почуттів індивіда, що може призвести до розщеплення між тілом та почуттями, волею та бажанням, стриманістю і спонтанністю.

Висновки. З’ясовано, що сім'я виступає первинним інститутом соціалізації особистості через установки, особливості виховання та різновиди відносин, що в свою чергу регулює становлення психічного розвитку дитини. Акцентовано  увагу  на  тому, що  за умови наповнення психологічного простору відносин між дітьми та їхніми батьками ірраціональними установками, сценаріями з обмеженнями, то серед негативних наслідків процесу соціалізації можна виділити засвоєння помилкових прикладів, порушених патернів взаємодії, негативного емоційно-оцінного та мотиваційного компоненту до різноманітних сторін життя особистості під впливом сімейного виховання.

Охарактеризовано основні чинники сімейного виховання й розвитку підростаючого покоління та стилі виховання у сім’ї як факторів, які відіграють велике значення для формування особистості. Доведено, що процес виховання соціально активної, відповідальної, творчої, здатної до самоосвіти, самореалізації та самовдосконалення особистості є одним із найбільш актуальних соціальних аспектів суспільного життя.