ГРУПОВА ПСИХОДИНАМІЧНА ТЕРАПІЯ У ДЕРЖАВНИХ КЛІНІКАХ ЄВРОПИ: ОГЛЯД ЕМПІРИЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
DOI:
https://doi.org/10.33099/2617-6858-2024-79-3-51-56Ключові слова:
психодинамічна терапія, групова психотерапія, психодинамічні групи, психотерапія, психодинаміка, психоаналізАнотація
У запропонованій статті розглянуто опис методів та стилів роботи групових психотерапевтів у державних спеціалізованих відділеннях Данії, Іспанії та Норвегії, а також зазначено обґрунтування результатів їх роботи терапевтичним ефектом. При огляді переваг та недоліків методології проведення психодинамічних малих груп у згаданих країнах, проведено паралелі щодо перспективи впровадження цих методів в Україні.
Ключові слова: психодинамічна терапія; групова психотерапія; психодинамічні групи; психотерапія; психодинаміка; психоаналіз.
Вступ. Психодинамічною є терапія, в основу якої покладений психологічний детермінізм, віра в позасвідомі процеси психіки, а також переконання, що людська поведінка є динамічною та цілеспрямованою (Alonso, 1989). Базовим традиційним психодинамічним інструментом в роботі терапевтичних груп є вільне асоціювання. Динамічний погляд на вільне асоціювання передбачає, що вільно асоціюючи, пацієнт зіштовхнеться з зоною внутрішнього конфлікту – у груповій терапії це носить назву «груповий процес». Груповий психотерапевт припускає, що зміна самими пацієнтами тем обговорення протікає крізь призму позасвідомих зв'язків між пацієнтами, тому терапевт не встановлює порядок денний, а слідує асоціаціям групи. Існує переконання, що груповий процес неминуче зіштовхнеться з найбільш важливим та афективно насиченим матеріалом, якщо не впливати на обговорення (Rutan, 1992). Психодинамічна групова психотерапія покращує стан здоров’я навіть сильно уражених пацієнтів (Jensen, Mortensen & Lotz, 2010).
Незважаючи на значущі результати групової психодинамічної роботи за кордоном, в Україні не зустрічаються публікації, які б описували власне груповий клінічний досвід, при тому, що групова робота є вигідною не лише через підвищення показників ментального здоров’я та соціалізації пацієнтів державних клінічних закладів, а є доцільною також і з точки зору ресурсного розподілу: за проміжок часу в 50-90 хвилин психотерапевт працює одразу з 6-12 людьми натомість консультації з одним пацієнтом. Доцільне використання ресурсу в роботі з хворобами психіки у державних клініках є вкрай актуальним для країни, що перебуває в стані війни. Коректний розподіл такого ресурсу включає не лише економічну привабливість, а й екзистенційну значимість.
Мета дослідження полягає у визначенні принципів та маркерів успішності роботи групової психодинамічної терапії, яку застосовують в державних амбулаторіях країн Європи та у формулюванні алгоритму впровадження позитивного іноземного досвіду в клініках суміжного типу України. Мета включає такі завдання: опис роботи групової динамічної терапії на основі данського дослідження (Jensen, Mortensen & Lotz, 2010), іспанського дослідження (Lana et al., 2015), а також норвезького дослідження (Fjeldstad, Høglend, & Lorentzen, 2017); аналіз ефективності цих досліджень та оцінка щодо впровадження їх результатів в Україні.
Завантаження
Посилання
Alonso, A. (1989), The psychodynamic approach. In A Lazare (Ed.), Psychiatry: Diagnosis and treatment (2nd ed., pp. 37-58). Baltimore: Williams & Wilkins. https://doi.org/10.1080/00207284.1992.11732578
Rutan, J. S. (1992). Psychodynamic group psychotherapy. International Journal of Group Psychotherapy, 42(1), 19-35. https://doi.org/10.1080/00207284.1992.11732578
Jensen, H. H., Mortensen, E. L., & Lotz, M. (2010). Effectiveness of short-term psychodynamic group therapy in a public outpatient psychotherapy unit. Nordic Journal of Psychiatry, 64(2), 106-114. https://doi.org/10.3109/08039480903443874
Lana, F., Marcos, S., Mollà, L., Vilar, A., Pérez, V., & Romero, M. (2015). Mentalization based group psychotherapy for psychosis: a pilot study to assess safety, acceptance and subjective efficacy. Int J Psychol Psychoanal, 1(1), 1-6.
Fjeldstad, A., Høglend, P., & Lorentzen, S. (2017). Patterns of change in interpersonal problems during and after short-term and long-term psychodynamic group therapy: A randomized clinical trial. Psychotherapy Research, 27(3), 350-361. https://doi.org/10.1080/10503307.2015.1102357
Burrow, T. (1926). Die Gruppenmethode in der Psychoanalyse. Imago, 12(2-3), 211-222. https://doi.org/10.13109/grup.2015.51.1.18
Bion, W. R. (1948). Experiences in groups: I. Human relations, 1(3), 314-320.
Foulkes, S. H. (1951). Concerning leadership in group-analytic psychotherapy. International Journal of Group Psychotherapy, 1(4), 319-329. https://doi.org/10.1080/00207284.1951.11507887
Fonagy, P., Campbell, C., & Bateman, A. (2019). Mentalizing, attachment, and epistemic trust in group therapy. In Attachment in Group Psychotherapy (pp. 20-45). Routledge.
Lorentzen, S. (2014). Group analytic psychotherapy: Working with affective, anxiety and personality disorders. London: Routledge.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2024 Вісник Національного університету оборони України
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-ShareAlike 4.0 International License.