РDEVELOPMENT OF ADOLESCENTS' EMOTIONAL COMPETENCE

Анотація

Вступ. Проблема особливостей розвитку емоційної сфери дітей є актуальною як у теоретичному, так і в суто прикладному аспектах. В умовах інтернатного закладу недостатньо уваги приділяється розвитку емоційно-вольової сфери дітей. Підтвердження цьому слугують експериментальні розвідки І. Залисіної, які представляють інтерес у розрізі нашого дослідження. Вчена здійснила порівняльний аналіз прояву експресивності та співпереживання у дітей старшого дошкільного віку, які виховувалися в сім'ї та інституційних закладах і виявила, що як вихованці інтернатного закладу, так і дитячого будинку не проявляють інтерес до емоційних переживань. Їм відсутнє як реактивне співпереживання, що з'являється у відповідь на почуття інших людей, так й ініціативне - прагнення дитини розділити своє переживання з іншими людьми, залучити їх до співпереживання відносно себе та інших.

Недостатнє визначення впливу різних соціально-психологічних факторів виховання дітей на розвиток їхньої емоційної сфери суттєво ускладнює процес пошуку засобів профілактики і корекції небажаних проявів у ній. Саме це зумовило вибір теми дослідження.

Теоретичне підґрунтя. У сучасних психолого-педагогічних дослідженнях представлена достатньо цілісна панорама, що розкриває особливості психічного розвитку дітей, які виховуються поза сім'єю, тобто в інституційних закладах опіки. До таких досліджень ми відносимо емоційний стан, процеси мислення, мови й мовлення, особливості спілкування та поведінки, взаємовідносини з однолітками й дорослими.

Порівняльний аналіз різних досліджень (І.Г. Головська, І.С.Кон, Т.М. Чебикіна та інші) дозволяє констатувати небажані тенденції, що спостерігаються в розвитку сучасних дітей. Це поступове збільшення кількості дітей, в яких виявляється підвищення фрустрації, емоційної напруги, депресивності, розладу в адекватності емоційного регулювання. Враховуючи ці обставини, розвиток емоційної компетентності дітей залежно від соціально-психологічних умов виховання потребує додаткового вивчення.

Методи дослідження. Для досягнення мети та реалізації поставлених завдань було використано такі методи дослідження: теоретичні (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, систематизація наукової літератури з питань специфіки розвитку емоційної сфери дітей залежно від соціально-психологічних умов виховання); емпіричні (тестування із використанням методик: методика «Колірна соціометрія», методика «Паровозик» С. Валієв, особистісний багатофакторний опитувальник FPІ, методика оцінки рівня ситуативної та особистісної тривожності (Ч.Д. Спілберга, Ю.Л. Ханіна), «Самооцінка психічних станів» (Айзенк); методи математико-статистичної обробки даних.

Результати дослідження. Аналізуючи отримані результати, спостерігаємо позитивну тенденцію у зміні показників експериментальної групи після проведеної тренінгової програми. Зокрема, виражені зміни спостерігаємо щодо показників тривожності. А саме: показники високого рівня знизилися на 4%, а низького рівня – підвищилися на 5%. З підліткового віку тривожність все більше опосередковується самооцінкою, набуваючи риси особистісного утворення. Тривожні діти переконані: щоб нічого не боятися, потрібно зробити так, щоб боялися їх. Саме тому тривожність є одним із основних джерел підліткової агресивності. Зміна показників агресивності у досліджуваних експериментальної групи наступна: показники високого рівня знизилися на 10%, показники середнього рівня підвищилися на 6%, показники низького рівня підвищилася відповідно на 4%. Агресивність в межах норми необхідна кожному, адже високий рівень агресивності може негативно впливати не лише на оточення підлітка, але і на самого підлітка.

Щодо показників ригідності, які на етапі констатувального експерименту характеризувалися підвищеними результатами, то після експериментального впливу спостерігаємо незначну позитивну тенденцію, зокрема, показники низького рівня знизилися на 2%, а показники середнього рівня підвищилися відповідно на 2%. Помірно виражена ригідність особистості висловлює незмінність інтересів і установок, які спрямовані на відстоювання своєї думки, на активність позиції, яка під впливом зовнішніх сил тільки посилюється. Це практичність, акуратність, вірність своїм принципам. Такі люди стійкі до стресів, оскільки вони меншою мірою підвладні змінам середовища.

Щодо показників фрустрації, то отримані результати вказують на підвищення низького рівня – на 4%. Зниження показників високого рівня на 2% . Це є позитивна тенденція. Фрустраційна поведінка знаходить свій вияв тоді, коли поставлена людиною мета залишається незадоволеною. Це почуття перестає бути стабільним і переходить певний «поріг терпимості». Інші негативні почуття захоплюють свідомість людини і дезорганізовують її. Разом з розчаруванням фрустрація є свідченням нездійсненого вчинку, який мав втілитися у реальність. Сильна за своїм ступенем фрустрація сприяє порушенню діяльності людини, зникає її результативність. Чинники цього стану призводять і до виникнення агресії, як наслідку емоційного виснаження.

Висновки. Отже, отримані результати свідчать про позитивні зміни у емоційній сфері підлітків, що вказує на ефективність тренінгової програми. Аналізуючи отримані результати, спостерігаємо позитивну тенденцію у зміні показників експериментальної групи після проведеної тренінгової програми. Зокрема, виражені зміни спостерігаємо щодо показників тривожності. З підліткового віку тривожність все більше опосередковується самооцінкою, набуваючи риси особистісного утворення. Тривожні діти переконані: щоб нічого не боятися, потрібно зробити так, щоб боялися їх. Саме тому тривожність є одним із основних джерел підліткової агресивності.

Результати проведеної тренінгової програми з регуляції емоційної сфери, яка була проведена з підлітками, дали підстави вважати, що відбулися певні зміни у емоційній сфері тих, хто прийняв участь у даній програмі.